"Дружеские перестрелки" в центре Киева 24-25 февраля 2022
Кто с кем воевал в конце февраля 2022г в Киеве, рассказывает АТОшник,некий Березюк Олег Валерьевич. Глава с 2004 ОО "Украинское юридическое товарищество".
В статье под характерным названием "Росія має бути знищена в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні", упоминается о столкновениях на Лукьяновке, и, судя по намекам,на Печерске, с тем интернациональным сбродом, куда входил и "Адвокат".
Проблема в том,что никто больше не видел российскую колонну в центре Киева, кроме зеленского (ну, ему простительно) и вот этого "Адвоката". Но факт стрельбы был, спецназ УГО в самом деле вел перестрелку.
Получается, информация, что они по ошибке приняли друг друга за "мокалей",верна. Но путин, как оказалось,и не думал выигрывать СВО.
Нечто подобное было у донецких ополченцев, когда 2 греппы приняли друг друга за "укропов" и была уничтожена одна из колон,в которой было много граждан РФ.
24 лютого вночі я був удома, на Оболоні, коли почув постріли і вибухи з боку Гостомельського аеродрому. Я колишній десантник і одразу зрозумів, що висадилися розвідгрупи, хочуть взяти під контроль аеродром, щоби потім посадковим способом прийняти десант.
Як виявилося, ворог був підготований погано, а наші дали гідну відсіч, тому перші групи було знищено.
Я зробив перше, що слід у цій ситуації, – негайно вирушив до центру, де приймаються рішення, на Банкову. Туди ж прибули мої колеги: Євген Пташник, колишній командир «Айдару», 30 чи 40 чоловік айдарівців, там же зустрів своїх колишніх колег по військовій службі.
Нас зібралося не дуже багато, але всі люди з досвідом, чимало ветеранів. Айдарівці, добровольці, вихідці з Північного Кавказу – переважно чеченці і дагестанці, полк президентської охорони, строковики.
Ми оцінили ситуацію, побачили, які є проблеми і що ми можемо зробити, аби вирішити їх, які сили є в нашому розпорядженні. Передусім налагодили тісний зв’язок з Управлінням державної охорони і координували з ним усі свої дії. Безпека перших осіб держави – справа УДО, у них своя специфіка роботи, але це вже була війна і потрібні були люди з військовим досвідом.
-Це перші години після нападу РФ на Україну?
Так. Центр управління – головна ціль ворога. Якщо захопити урядовий квартал, далі події вже розвиваються своїм шляхом. Ми розуміли, що якщо буде штурм і захоплять центр управління, матимемо дуже великі проблеми. Тому всі сили сконцентрували на тому, щоби захистити урядовий квартал.
Ми визначили стратегічні об’єкти, розподілили сили. Узгодивши з УДО, зайняли всі стратегічні об’єкти: будинок культури Кабміну, Жовтневий палац, готель «Україна». Панівні висоти були за нами і ми були готові до штурму.
У ніч із 25 на 26 лютого росіяни спробували щось організувати і зробили це погано. Я так розумію, що в диверсійної групи, яка працювала по Києву, не витримали нерви, коли вони напали на президентський полк на Лук`янівці і почали стрілянину ще на КПП. Хоча там були молоді хлопці, але вони миттєво зорієнтувалися і дали гідну відсіч, росіяни відійшли.
Потім над урядовим кварталом почали літати дрони. Ми відігнали їх, відкривши вогонь.
-Чим ви були озброєні?
Стрілецькою зброєю. Якась зброя була у нас, доволі оперативно, до кінця дня, нам привезли автомати, боєприпаси. У президентської охорони були ще «Утьоси» (крупнокаліберний кулемет).
На 3-4 день ситуація трохи стабілізувалася, до нас приєдналися нові групи. Ми розмістилися в готелі «Україна». Хороше місце з точки зору організації охорони.
Ми налагодили тісну взаємодію з Київським і обласним главками МВС, з ними була чітка спільна робота з першого дня. Хоч не одразу, але знайшли спільну мову і з ГУР.
Великою проблемою стало управліннями силами, які були в наявності. Як добровольці ми не мали жодного статусу, розуміли, що треба організуватися. Тому Сергію Сасу, судді Конституційного суду, дали доручення створити роту.
В статье под характерным названием "Росія має бути знищена в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні", упоминается о столкновениях на Лукьяновке, и, судя по намекам,на Печерске, с тем интернациональным сбродом, куда входил и "Адвокат".
Проблема в том,что никто больше не видел российскую колонну в центре Киева, кроме зеленского (ну, ему простительно) и вот этого "Адвоката". Но факт стрельбы был, спецназ УГО в самом деле вел перестрелку.
Получается, информация, что они по ошибке приняли друг друга за "мокалей",верна. Но путин, как оказалось,и не думал выигрывать СВО.
Нечто подобное было у донецких ополченцев, когда 2 греппы приняли друг друга за "укропов" и была уничтожена одна из колон,в которой было много граждан РФ.
24 лютого вночі я був удома, на Оболоні, коли почув постріли і вибухи з боку Гостомельського аеродрому. Я колишній десантник і одразу зрозумів, що висадилися розвідгрупи, хочуть взяти під контроль аеродром, щоби потім посадковим способом прийняти десант.
Як виявилося, ворог був підготований погано, а наші дали гідну відсіч, тому перші групи було знищено.
Я зробив перше, що слід у цій ситуації, – негайно вирушив до центру, де приймаються рішення, на Банкову. Туди ж прибули мої колеги: Євген Пташник, колишній командир «Айдару», 30 чи 40 чоловік айдарівців, там же зустрів своїх колишніх колег по військовій службі.
Нас зібралося не дуже багато, але всі люди з досвідом, чимало ветеранів. Айдарівці, добровольці, вихідці з Північного Кавказу – переважно чеченці і дагестанці, полк президентської охорони, строковики.
Ми оцінили ситуацію, побачили, які є проблеми і що ми можемо зробити, аби вирішити їх, які сили є в нашому розпорядженні. Передусім налагодили тісний зв’язок з Управлінням державної охорони і координували з ним усі свої дії. Безпека перших осіб держави – справа УДО, у них своя специфіка роботи, але це вже була війна і потрібні були люди з військовим досвідом.
-Це перші години після нападу РФ на Україну?
Так. Центр управління – головна ціль ворога. Якщо захопити урядовий квартал, далі події вже розвиваються своїм шляхом. Ми розуміли, що якщо буде штурм і захоплять центр управління, матимемо дуже великі проблеми. Тому всі сили сконцентрували на тому, щоби захистити урядовий квартал.
Ми визначили стратегічні об’єкти, розподілили сили. Узгодивши з УДО, зайняли всі стратегічні об’єкти: будинок культури Кабміну, Жовтневий палац, готель «Україна». Панівні висоти були за нами і ми були готові до штурму.
У ніч із 25 на 26 лютого росіяни спробували щось організувати і зробили це погано. Я так розумію, що в диверсійної групи, яка працювала по Києву, не витримали нерви, коли вони напали на президентський полк на Лук`янівці і почали стрілянину ще на КПП. Хоча там були молоді хлопці, але вони миттєво зорієнтувалися і дали гідну відсіч, росіяни відійшли.
Потім над урядовим кварталом почали літати дрони. Ми відігнали їх, відкривши вогонь.
-Чим ви були озброєні?
Стрілецькою зброєю. Якась зброя була у нас, доволі оперативно, до кінця дня, нам привезли автомати, боєприпаси. У президентської охорони були ще «Утьоси» (крупнокаліберний кулемет).
На 3-4 день ситуація трохи стабілізувалася, до нас приєдналися нові групи. Ми розмістилися в готелі «Україна». Хороше місце з точки зору організації охорони.
Ми налагодили тісну взаємодію з Київським і обласним главками МВС, з ними була чітка спільна робота з першого дня. Хоч не одразу, але знайшли спільну мову і з ГУР.
Великою проблемою стало управліннями силами, які були в наявності. Як добровольці ми не мали жодного статусу, розуміли, що треба організуватися. Тому Сергію Сасу, судді Конституційного суду, дали доручення створити роту.